Ip: 193.16.45.82 Тема: Про село 12
Село в руїнах зустрічало наших воїнів-визволителів. Але в 1950 році тут вирувало життя. Скільки років для цього знадобилось, щоб піднятися коли небуло сил - не має чоловиків, у колгоспі норми і все вручну (до початку 60-х рр. картоплю сотнями гетарів заступом садили та викопували), 1946 рік голод знову, а колгоспниця Ходос у грудні 1945 року на колгоспних зборах присвячених контрактації телят (необхідно було відновлювати ферму) сказала керівникам, що ви робите гірше за німця. Це зафіксовано в протоколі і зберігається в архіві. Мені здається що в нашому суспільстві не розуміють з якими людьми ми живемо - з титанами, з руїн підняли страну. Хочеться сказати і те, що після війни в 1946-49 роках трудівники одержали урядові нагороди, медалі за працю, але високі сталнськи податки початку 50-х рр знову загнали село в глухий кут. А ще молодь виїзжала на відбудову шахт Донбаса. А згадаймо голову колгоспа Півня який всупереч попередження з району видав у вересні-жовтні 1946 р. трохи більше норми зерна за що був засуджений. У 1947 році семенягівський колгосп стає передовиком і тримає три роки першість. У 1950 році з'являється об'єднаний колгосп з Малюгою на чолі. Цікава постать в історії сіл Пакуля та Дніпровського. Мав підтримку в ЦК КП(б)України, а це допомогло вирішити питання будівництва в Пакулі школи. Кажуть приїзжав навіть секретар ЦК в Пакуль. А ще в 1949 році розробили план забудови центральної частини села (в районі сучасної школи) та мали намір збудувати на річці ГЕС. |
